Бах Йоган Себастьян
Олійник Юрій Іванович
Надіслав: Олійник Юрій (21 жовтня 2009р.)
Анотація
Для широкого кола користувачів
Мультимедійні дидактичні матеріали до курсу "Історія всесвітньої музики"
Лейпцігський період
Лейпциг (1723-1750)
У Лейпцигу Бах живе до кінця свого життя. Він стає «музичним директором» всіх церков міста, стежачи за особистим складом музикантів і співаків, спостерігаючи за їх навчанням, призначаючи необхідні до виконання твори і виконуючи багато інших обов'язків.
Не вміючи хитрувати і маневрувати, композитор неодноразово потрапляв у конфліктні ситуації, що захмарювали його життя й відволікали від творчості. Композитор досяг на той час вершин майстерності і створював визначні зразки в різних жанрах. Передусім, це духовна музика: кантати (збереглося близько двохсот), «Магніфікат» (1723), меси (у тому числі визначна «Висока меса» сі-мінор, 1733), визначні кантати «Страсті за Йоаном» (1723) та «Страсті за Матвієм» (1729), десятки світських кантат (серед них — комічні «Кавова» і «Селянська»), твори для органа, оркестра, клавесина (серед останніх виділяють цикл «Арія з 30 варіаціями», так звані «Гольдберг-варіації», 1742). У 1747 році Бах створив цикл п'єс «Музичні приношення», присвячений прусському королю Фрідріху II. Останньою роботою композитора став твір під назвою «Мистецтво фуги» (1749-50) — з 14 фуг і 4 канонів на одну тему.
Наприкінці 1740-х років здоров'я Баха погіршилося, особливо турбувала різка втрата зору. Дві невдалі операції з видалення катаракти призвели до повної сліпоти, але й тоді він продовжував творити, диктуючи ноти для запису.
За десять днів до смерті Бах несподівано прозрів, проте невдовзі з ним стався удар. Можливою причиною смерті композитора називають ускладнення після операції.
Урочисте поховання Йоганна Себастьяна Баха викликало величезний наплив народу з різних куточків німецьких земель. Композитора поховали поблизу церкви св. Фоми (Thomaskirche), у якій він прослужив 27 років. Однак територією цвинтаря згодом проклали дорогу і могила загубилася. Лише в 1894 залишки Баха випадково знайшли під час будівельних робіт, тоді і відбулося перепоховання.
Творча спадщина І. С.Баха
Творчість
Творча спадщина Йоганна Себастьяна Баха надзвичайно велика, охоплює понад 1000 композицій, з них 320 світських і духовних кантат, багато мес, «Різдвяна» й «Великодня» ораторії, численні хорали, мотети, інструментальні твори та інші.
В сучасності твори Баха прийнято позначати номером BWV (скорочено від Bach Werke Verzeichnis — каталог робіт Баха). Дана класифікація була запропонована німецьким музикознавцем В. Шмідером в 1950 році, в її основі лежить тематична принцип: номери BWV 1-224 присвоєні кантатам, BWV 225—249 — ораторіальним творам, BWV 250—524 — це хорали й духовні піснеспіви, BWV 525—748 — органні твори, BWV 772—994 — клавірні твори, BWV 995—1000 — твори для лютні, BWV 1001-40 — камерна музика, BWV 1041-71 — оркестрові твори та BWV 1072—1126 — канони і фуги.
Більшість вокальних творів Баха написана на релігійні тексти (наприклад, «Страсті за Йоаном», 1723, «Страсті за Матвієм», 1729, «Меса сі мінор» 1733—1738). Музика їх пройнята глибоким релігійним почуттям і, разом з тим, філософською заглибленністю. З світських вокальних творів композитора особливо виділяють кантати «Феб і Пан», «Селянська», «Кавова», безпосередньо пов'язані з тодішнім побутом.
Інструментальна музика Баха написана для органа (прелюдії, токкати, фантазії, фуги тощо), для клавесина («Добре темперований клавір» — 48 прелюдій і фуг, «Мистецтво фуги», 6 партит, 6 французьких сюїт, 6 англійських сюїт тощо). Також він створив сонату для скрипки-соло, сюїти для віолончелі-соло, а також музику для симфонічного оркестру (6 «Бранденбурзьких концертів», 4 сюїти), концерти для скрипки з оркестром, для клавесину з оркестром та інші.
Інструментальні твори Баха стали джерелом транскрипцій багатьох композиторів, зокрема Ференца Ліста, Феруччо Бузоні, Сергія Рахманінова. Фортепіанні транскрипції деяких органних творів Баха зробили й українські композитори — Левко Ревуцький, Григорій Беклемішев. Своєрідним творчим експериментом став Ричеркар Баха в пуантилістичній інструментовці Антона Веберна для октету.
Доля творчої спадщини Баха
Складною виявилася і доля його спадщини. За життя Баха добре знали, проте після смерті композитора його ім'я і музика почали забувати. Справжній інтерес до його творчості виник лише в 1820-ті роки. А розпочався він з виконання 11 травня 1829 року в Берліні «Страстей по Матвію», організуваного Феліксом Мендельсононом-Бартольді (*1809—†1847). Саме Феліксу належить честь «Повернення до життя» (Wiederbelebung) музики Баха, майже через 80 років після смерті композитора і його повного забуття. Це дало сильний імпульс до публікації творів Баха та їх виконання.
Генерація композиторів-романтиків, що народилась у 1810-ті роки, прийняла Бахівські композиції як поетичну музику і взяла їх собі за взірець. Фелікс Мендельсон-Бартольді, Роберт Шуман (*1810—†1856), Фредерік Шопен (*1810—†1849) і навіть сам Ференц Ліст (*1811—†1886) вважали твори Баха стимулом і прикладом для власної творчості. Видатні на той час музиканти-виконавці (крім Мендельсона-Бартольді, Шопена та Ліста також Клара Шуман, Сигізмунд Тальберг та багато інших) внесли твори Баха в свої концертні программи.
У 1850 було створено «Бахівську спільноту», яка прагнула виявити і опублікувати всі рукописи композитора (за півстоліття було видано 46 томів).
З 1950 року у Лейпцигу проводиться Міжнародний конкурс імені Йоганна Себастьяна Баха.
Сини Баха
Йоганн Себастьян Бах став батьком чотирьох композиторів, чиї твори до сьогодні звучать в концертних залах і записуються на компакт-диски. Це:
* Вільгельм Фрідеман Бах (Wilhelm Friedemann Bach, *1710—†1784)
* Карл Філіпп Емануель Бах (Carl Philipp Emanuel Bach, *1714—†1788),
* Йоганн Крістіан Бах (Johann Christian Bach *1735—†1782)
* Йоганн Крістоф Фрідріх (Johann Christoph Friedrich Bach *1732—†1795)