Россіні народився 29 лютого 1792 р. в італійському містечку Пезаро. Його батьками були музиканти (батько - сурмач і валторніст, мати - співачка). З дитинства Джоаккіно навчався співу, грі на чембало й скрипці, а також теорії музики. Маючи гарний голос, співав у церковних хорах, виступав як акомпаніатор і диригент хору в оперних театрах. З 1806 по 1810 р. навчався музиці в Болонском музичному ліцеї, де його викладачами були В. Каведаньї (віолончель) і С. Маттеї (контрапункт). З 1806 р. Россіні - член Болонської філармонічної академії. Перша опера, "Вексель на шлюб", була написана в 1810 р. У наступні роки він регулярно пише опери для театрів Венеції й Мілану.
В 1821 р. Россіні оженився на співачці Ізабеллі Кольбран. В 1823 р. за запрошенням директора Лондонського Королівського театру композитор їде у Великобританію, де йому за пятимісячну роботу виплачують платню в 7000 фунтів стерлінгів. В 1824 р. Россіні одержує посаду директора Італійського театру в Парижі.
В 1829 р. Россіні повертається в Болонью. У листопаді 1830 знову їде в Париж. З 1836 по 1855 р. жив у Болоньї, Флоренції, керував Болонським музичним ліцеєм.
В 1845 р. умирає перша дружина композитора. В 1847 р. Россіні жениться на Олімпії Пеліссьє. В 1855 р. знову влаштувався в Парижу, зробивши свій будинок одним із самих модних музичних салонів.
Найзагадковішим у біоргафії Россіні є той факт, що пракчно всі свої твори композитор написав упродовж 20 років, тоді як останні 40 років свого життя Дж. Россіні майже не писав музики, за виключенням кількох духовних творів (в т.ч. "Stabat Mater", 1932), романсів та фортепіанних п'єс.
Россіні помер 13 листопада 1868 р. у містечку Пассі біля Парижу. В 1887 р. прах композитора був перевезений у Флоренцію.
 перших же операх Россіні продемонстрував добірність і блиск мелодійного натхнення, природність і легкість ритму, які додавали суіву більш щирого характеру. Композитор, працюючи в межах сучасних йому театральних традиціях, однак був противником віртуозної сваволі виконавців.
Самим значним нововведенням для Італії того часу стала важлива роль оркестру, який в творах Россіні ставав живим, рухливим і блискучим. Оркестр вільно супроводжує вокальну партію, створюючи чіткий мелодійний і симфонічний рельєф і виконуючи експресивні або образотворчі функції.
Опери Россіні відзначаються широким змістовним та емоційним спектром. Россіні досягне чималого комічного результату у "Севильскому цирюльнику". Але і в серйозному жанрі Россіні досягає неперевершеної досконалості й глибини: від неоднорідної, але палкої й ностальгічної "Діви озера" до трагедії "Семіраміда" та сакральної монументальності "Мойсея" і, нарешті, до "Вільгельма Телля".