У процесі вивчення історії педагогіки студенти здобудуть знання про:- розвиток освіти та виховання з найдавніших часів до наших днів;
- найважливіші педагогічні теорії, що склались у різні історичні епохи;
- погляди та спадщину найвидатніших педагогів минулого;
- витоки історії педагогіки й процесу її розвитку, що впливають на формування світогляду майбутніх спеціалістів.
Водночас студенти набудуть уміння:
- аналізувати та давати принципову оцінку різним педагогічним концепціям i теоріям;
- творчо використовувати кращі надбання педагогічної спадщини під час розв’язання сучасних актуальних проблем.
Зміст курсу історії педагогіки розкриває якісні зміни в розвитку педагогічної думки і практики навчання, у ньому чітко простежується боротьба прогресивних і консервативних тенденцій. При висвітленні педагогічних концепцій окремих мислителів акцентується увага на тому новому, що сприяло розвиткові педагогічної теорії. Особливо важливими є дослідження питання, як навчання відповідало потребам суспільного розвитку, як процес розвитку науки в цілому впливав на теорію і практику дошкільного виховання, як нові педагогічні ідеї впливали на практику навчання дітей шкільного віку і як досягнення практики навчання та виховання відображались у педагогічній теорії.
Викладання дисципліни „Історія педагогіки” здійснюється шляхом читання лекцій, проведення семінарських занять, самостійної роботи студентів.
У процесі самостійної роботи студенти не тільки вивчають праці видатних педагогів минулого і сучасності, наукову літературу, а також виконують творчі завдання, курсові і дипломні роботи, ведуть науково-дослідну роботу з використанням інформаційних технологій.
При розробці семінарських занять особливу увагу приділено формуванню пізнавальної активності студентів, прищепленню зацікавленості історико-педагогічною проблематикою, формуванню вмінь та навичок порівнювати та роз’яснювати взаємозв’язки між педагогічними явищами та фактами.
Студенту необхідно набути вмінь аналізувати та співставляти мету, зміст, форми та методи виховання у єдиному потоці всесвітньої історії людської цивілізації. Цей підхід сприяє розширенню педагогічного світогляду студентів, допомагає виробленню творчого, критичного ставлення до педагогічної спадщини. Світогляд студента повинен формуватися не в процесі репродуктивного засвоєння першоджерел, а у систематичному, цілеспрямованому осмисленні ідей класиків педагогіки.
Творчі завдання, що супроводжують усі семінарські заняття, спрямовані на активне втручання студента в індивідуальну та групову пошукову роботу.
Важливим фактором успішного навчання у вищому навчальному закладі є здатність самостійно добувати знання. Викладання курсу „Історія педагогіки” передбачає управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів у процесі ознайомлення з основними напрямками розвитку педагогічної думки та освітніх систем у конкретно-історичних умовах протягом довготривалого періоду існування цивілізації.
Навчальним планом визначено загальний обсяг годин, який планується на вивчення курсу. Близько 54 % навчального часу відводиться на самостійну роботу студентів (СРС). Самостійна робота студента – це пізнавальна, організаційна і методично спланована діяльність, яка здійснюється без прямої допомоги викладача, але з конкретно передбачувальним результатом.
Конспектування (від лат. conspectus – огляд) – короткий письмовий виклад змісту книги, лекцій, доповіді, який містить основні положення, факти, приклади.
Конспектування краще проводити за такою схемою:
Автор.........
Назва твору. Вихідні дані першоджерела............
Рік створення, рік друку твору................
Відповіді на запитання бажано робити використовуючи цитати з першоджерел за схемою:
Формулювання питання | |
Назва частини, номер розділу, сторінки, з якої взята цитата. Особиста оцінка. | Цитати |
Якщо самостійна робота вимагає вивчення та аналіз позицій декількох педагогів та порівняння їх, схема конспектування буде іншою.
Автор, роки життя | Автор, роки життя | Автор, роки життя |
Формулювання питання |
Цитати (з номером джерела та сторінок) або позиція автора | Цитата (з номером джерела та сторінок) або позиція автора | Цитата (з номером джерела та сторінок) або позиція автора |
Форма конспекту може мати тематичний характер.
Авто , роки життя, назва творів | Визначення мети виховання | Завдання виховання | Методи та прийоми виховання | Засоби виховання | Місце виховання, як фактору розвитку особистості |
Ефективність самостійної роботи визначається системою контрольних заходів, які передбачені при вивченні курсу. Це експрес-опитування на початку лекцій або семінару, письмові домашні або аудиторні контрольні роботи різної тривалості, тестові завдання, колоквіум.