Сучасні комп’ютерні технології широко застосовуються у різних сферах життєдіяльності людини. Ми можемо констатувати той факт, що в наш час ніхто аргументовано не зможе спростувати твердження про значний якісний крок розвитку суспільства та окремої людської особистості саме завдяки практичному використанню комп’ютерних пристроїв та сучасних інформаційних технологій у широкому спектрі сфер життєдіяльності людини.
Якщо уважно проаналізувати спосіб і рівень використання цих технологій і пристроїв у різних організаціях чи установах, або на різних кафедрах нашого університету ми можемо з’ясувати яким чином використовується це обладнання та виділити три основні ступені його використання:
1. Комунікативний
2. Професійний
3. Рівень розробника
Звісно, це досить умовні рівні, які не мають чітких меж але ієрархічної структури, тобто якщо ви використовуєте комп’ютерні технології відповідно до другого або третього рівня, ви обов’язково володієте і першим.
Розберемо окремо кожен із зазначених рівнів:
Перший – комунікативний. Згідно назві, на цьому рівні основний напрямок використання комп’ютера – зв’язок, спілкування, отримання і передача інформації. Наприклад, листування з колегами, отримання електронної кореспонденції, пошук і копіювання потрібної інформації із глобальної мережі Інтернет, виготовлення і друкування документів і т. і.
Другий – професійний. Це стосується основної професії користувача комп’ютерних технологій, якщо він фізик – проведення фізичних досліджень за допомогою комп’ютера, якщо він письменник – то в цьому випадку його інструмент - комп’ютер, якщо це художник – один із його творчих інструментів – комп’ютер.
Третій рівень – найвищий і називається рівнем розробник невипадково. Розробники це фахівці, які створюють нові прилади і пристрої, а в даному випадку – вони розробляють нове програмне забезпечення, або вдосконалюють вже існуюче. Для того, щоб виготовити будь яку програму, потрібно мати добрі знання багатьох, не завжди споріднених, дисциплін. Насамперед, треба знати:
Ø загальні принципи і методи програмування
Ø хоча б одну із мов, якими ці програми записуються,
Ø основні інструменти розробника (середовище розробки)
Окрім того, треба бути обізнаним фахівцем у своїй основній спеціальності, для того щоб знати нагальні потреби і проблеми у цій конкретній галузі.
Зважаючи на все вищезгадане, зрозуміло, чому досить часто при розробці програмного забезпечення створюються робочі групи у складі спеціалістів різноманітних галузей, які працюють над створенням програм для певного фаху. В них входять програмісти, консультанти та тестувальники. Всіх можна віднести до третьої групи – розробників.